YouTube відео
Щоб відтворити музику, дозвольте завантаження стандартного YouTube-плеєра.
«Срібний хрестик» — зріла чоловіча історія про річ, яка з роками стала значно більшою за прикрасу. Хрестик, подарований коханою в ніч розлуки, герой носить через помилки, падіння, далекі дороги й небезпечні повороти життя. Для нього це одночасно оберіг, пам’ять про її руки та нагадування про обіцянку повернутися.
У другому куплеті пісня стає особливо людяною: осінній перон, тремтлива долоня, сльоза й жінка, яка не тримає силою, але продовжує чекати й молитися. Коли в містку вже «сріблиться скроня», стає зрозуміло, що мова не про короткий роман, а про любов, яка пережила роки й відстань.
Про пісню
ТемаВірність крізь роки, дорогу й випробування; хрестик як пам’ять, оберіг і обіцянка повернення
НастрійЗрілий, душевний, ностальгійний, віруючий, теплий
Образи й символиСрібний хрестик, осінній перон, віконце, молитва, сніг, срібна скроня, вогонь
Музичний стильСучасний український шансон / акустична балада з гітарою, скрипкою та баяном
Кому може сподобатисяДля слухачів зрілих сюжетних пісень про вірність, дорогу, віру й кохання, яке витримує роки
ВіраКоханняДорогаПам’ятьПеронМолитваДімВірність
Текст пісні
[Куплет 1]
Я дістаю з-під коміра свій срібний хрестик,
Що ти наділа в ту сумну і темну ніч.
Моє життя — це не курорт і не оркестри,
А чорний вітер, що завжди лупив навстріч.
Я жив як вмів, рубав з плеча напропалую,
Втрачав і падав, та шукав свій вірний шлях.
Але твій хрестик, що я й досі так ціную,
Мене беріг на всіх життєвих віражах.
[Приспів]
А срібний хрестик гріє душу, наче сонце,
І крізь роки я пам'ятаю твій наказ:
«Ти повертайся, я чекатиму в віконці,
Хай береже тебе Господь і віра в нас».
Я проміняв би всі скарби сліпого світу
За тихий вечір і тепло твоїх долонь.
Ти — моє світло у холодну зиму й літо,
Мій незгасаючий і відданий вогонь.
[Куплет 2]
Я пам'ятаю той перон і дощ осінній,
В моїй руці тремтіла лагідна рука.
Ти не тримала, хоч і знала, що я винний,
А по щоці котилась слізонька гірка.
З тих пір я бачив різні долі і країни,
Чужі жінки мені всміхались уві сні.
Але єдина ти чекала біля тину,
Молила небо про спасіння у вогні.
[Місток]
Багато снігу намело з тієї ночі,
Сріблиться скроня, та любов не відцвіла.
Я так спішу побачить знов кохані очі,
І ту весну, що ти для мене зберегла.
[Фінальний приспів]
А срібний хрестик гріє душу, наче сонце,
І крізь роки я пам'ятаю твій наказ:
«Ти повертайся, я чекатиму в віконці,
Хай береже тебе Господь і віра в нас».
Я проміняв би всі скарби сліпого світу
За тихий вечір і тепло твоїх долонь.
Ти — моє світло у холодну зиму й літо,
Мій незгасаючий і відданий вогонь.