YouTube відео
Щоб відтворити музику, дозвольте завантаження стандартного YouTube-плеєра.
«Біла акація» — ностальгійна пісня про місце, яке зберігає пам’ять про колишнє кохання. Герой повертається до акації біля воріт і через її аромат знову проживає травневий вечір, молодість і близькість, яких уже немає.
Біла акація стає символом незмінної пам’яті: роки минають, люди стають чужими, але дерево цвіте так само й повертає давно пережиті почуття.
Про пісню
ТемаСпогад про втрачене кохання та неможливість повернути молодість
НастрійНостальгійний, романтичний, сумний, теплий
Образи й символиБіла акація, травень, ворота, білий цвіт, аромат, вітер, весна
Музичний стильМелодійний український поп-шансон із акустичною гітарою, акордеоном і сучасним басом
Кому може сподобатисяДля слухачів душевних пісень про перше кохання, спогади та минулі роки
КоханняВеснаКвітиСпогадиВітерМолодість
Текст пісні
[Куплет 1]
Ти пам’ятаєш той травневий вечір,
Коли акація цвіла біля воріт?
Я обіймав тебе тоді за плечі,
І нам здавалось — зупинився світ.
Ти усміхалась, притулившись ніжно,
А я боявся відпустити хоч на мить.
І білий цвіт летів на нас неспішно,
Немов сама любов училась жить.
[Приспів]
А біла акація цвіте, як раніше,
Та тільки під нею немає вже нас.
Ти стала далекою, стала чужішою,
А я пам’ятаю той вечір і час.
А біла акація цвіте, як раніше,
І сипле на плечі свій білий туман.
Я думав: забуду. Та роки невтішні.
Ти досі мій біль і солодкий обман.
[Куплет 2]
А нині я стою тут зовсім інший,
Розбитий тим життям уже не раз.
І тільки аромат оцей колишній
Вертає знов мене у той наш час.
Здається, ти ось-ось мені всміхнешся,
І вийдеш з-за заквітчаних гілок.
Але у юність вже не повернешся,
Життя нам дало свій гіркий урок.
[Приспів]
А біла акація цвіте, як раніше,
Та тільки під нею немає вже нас.
Ти стала далекою, стала чужішою,
А я пам’ятаю той вечір і час.
А біла акація цвіте, як раніше,
І сипле на плечі свій білий туман.
Я думав: забуду. Та роки невтішні.
Ти досі мій біль і солодкий обман.
[Місток]
Ой, біла акація, біла моя,
Навіщо нагадуєш знову її?
Колись під тобою кохались до ранку,
Тепер тільки вітер гуляє в гіллі.
Ой, біла акація, біла моя,
Ти бачила сльози і бачила сміх.
Скажи їй, як стрінеш весною колись:
Я забути не зміг. Я забути не зміг…
[Фінальний приспів]
А біла акація цвіте, як раніше,
Та тільки під нею немає вже нас.
Ти стала далекою, стала чужішою,
А я пам’ятаю той вечір і час.
А біла акація цвіте, як раніше,
І сипле на плечі свій білий туман.
Я думав: забуду. Та роки невтішні.
Ти досі мій біль і солодкий обман.