Ти мені наснишся знов

Він торкається долонею скла й думає про людину, чиї очі досі не може забути. Час минув, але згадки про їхні спільні миті залишилися такими живими, що іноді здається: достатньо заплющити очі, аби знову опинитися поруч.

Її ім’я герой намагається сховати серед власних думок. Проте щоразу воно повертається — особливо уві сні, де немає звичної відстані й можна хоча б на мить відчути колишню близькість. Прокидатися після таких снів нелегко, адже вони нагадують про те, чого бракує наяву.

Він допускає, що доля більше не зведе їх разом, але не зрікається свого почуття. Пісня залишає його між надією та прийняттям розлуки: минулого вже не повернути, однак спогади про кохану продовжують жити в серці.