Білі ромашки (2)
Щоб відтворити музику, дозвольте завантаження YouTube-плеєра.
Їй сімнадцять, і перше кохання залишило тільки біль. Дівчина плаче посеред поля білих ромашок, а небо мовчить у відповідь на її запитання.
Текст пісні «Білі ромашки (2)» — Христя Соловейко: зміст і сенс
Над полем сідає сонце, у траві шумить вітер, а дівчина стоїть сама й дивиться в небо. Хлопець, якому вона довіряла, пішов без пояснень. У сімнадцять років ця втрата здається особливо гострою: вона ще не знає, як перестати згадувати його очі й тепло рук.
Дівчина збирає ромашки, але квіти не можуть загоїти душевної рани. Попереду — безсонні ночі й спроба звикнути до думки, що він уже не повернеться. «Білі ромашки (2)» — про перше розставання, сльози та красу природи, яка не здатна відразу втішити.







