Літа яскраві миті

Уявне літо прощається з квітами, теплом і свіжими запахами. Воно залишає по собі ніжні дотики променів, ласкаві бризки води та згадку про кохання. Ці барви не зникають одразу: вони переходять у спогади, до яких хочеться повертатися, коли стає прохолодніше.

А вже наближається осінь — у мокрому плащі, серед грибів, яблук, груш і багряного листя. Оповідач із сумом відпускає літо, але не відмовляється бачити красу в новій порі року. Кожна зміна щось забирає й водночас приносить власні дарунки.