Тече річка невеличка

Козак звертається до дівчини із запитанням, на яке нелегко відповісти: залишитися з нею чи віддати серце іншій. У зверненні відчувається вагання, адже йдеться не про випадкове захоплення, а про рішення, що змінить їхні стосунки.

Дівчина не обіцяє певності. Вона проводить із ним вечір, але зізнається, що плаче за іншим. Тепер нерішучість уже не належить лише козакові: обоє опинилися поруч, хоча думками й почуттями тягнуться в різні боки.

Слова про щире серце та неправду додають цій розмові гіркоти. Річка лишається простим образом плину життя, а головне питання залишається людським: як бути чесними одне з одним, коли серце не може зробити вибір.