Привіт,привіт

Герой називає кохану своїм сонечком і цілим світом. Звичайне ранкове вітання для нього вже не буденна дрібниця: воно стає нагодою сказати про любов, яка наповнює кожен день теплом. Навіть за вікном усе ніби нагадує про людину, до якої хочеться звернутися першою.

Почуття оживає в низці яскравих порівнянь. Кохана для героя — перший весняний цвіт, магніт, що притягує, і світло, яке не дає відвести погляду. Він зізнається, що вона подарувала йому крила, а далі додає зовсім домашні, трохи кумедні пестливі слова про карамельку й цукерочку.

У цій історії немає драматичного повороту. Її чарівність — у щедрості на ніжність: іноді одне «привіт» говорить про близькість більше, ніж довгі урочисті освідчення.