Твої тіні нічні

Вона йде, не озираючись, а він залишається зі словами, які так і не встиг сказати. Її ім’я не зникає з думок, і навіть темрява нагадує про те, як далеко вони тепер одне від одного. Герой сподівається, що вона ще згадає його.

Він пише листи, проте не наважується їх надіслати. Колишній сміх повертається у снах, а очі коханої згадуються як зорі, що погасли. Він повторює прохання забути його, хоча сам досі не може звільнитися від цих спогадів.

Коли ніч знову огортає місто, тіні минулого ще тримають його серце. Та попри самотність герой усе частіше говорить про прощання й намагається відпустити людину, яку колись так сильно любив.