Листо листо листопад

Осінь іде бульварами, у вітринах горить тепле світло, а на долоні падає мокре листя. За знайомими поворотами спливають спогади. Герой звертається до листопаду із запитанням, чому той такий сумний, і згадує, як недавно здавалося, ніби часу ще вдосталь.

На підвіконні лежать стиглі груші, поруч пахне корицею та чаєм. Домашні дрібниці нагадують, як швидко минають дні. Учора ще було літо, а вже наближається зима. Замість безкінечно озиратися назад герой хоче помічати красу навіть у сумній осені й берегти теперішню мить.