Катерина

Музика вже стихала, а він усе ще не хотів розтискати обійми. Перед розлукою Катерина поправила край хустини й залишила її на пам’ять. У пісні «Катерина» ця червона хустка стає не просто подарунком, а знаком почуття, яке не закінчилося разом з останньою мелодією вечора.

Минають ночі, за вікном падає сніг, а спогад про її поцілунок залишається таким самим близьким. Герой не знає, де тепер Катерина, і вдень тримає в руках хустку, а вночі бачить її у снах. Там він знову може обійняти дівчину, наче прощання ще не відбулося.

Ранок повертає його до тиші й залишеного дарунка. Від усього вечора лишилися кілька важливих митей, але саме вони допомагають зберегти пам’ять про людину, яку він не зміг забути.