Муза музика моя

Вечір минає, а почуття до однієї людини залишаються такими ж сильними, як колись. Герой згадує зоряні ночі, погляди закоханих і роки, що промайнули між ними. Змінилися пори року, минуло багато зим, проте він знову звертається до коханої зі словами, що його любов не згасла.

Він називає її музою, музикою, магією та фантазією. Ці образи не описують якусь окрему подію — вони передають захоплення людиною, присутність якої продовжує надихати. Важливою стає не новизна стосунків, а їхня тривалість.

Повторюване звернення «муза, муза» звучить як подяка за роки близькості. Пісня говорить про ніжність, що витримує час, і про здатність бачити в дорогій людині те саме диво, яке колись викликало перше закохане хвилювання.