«Співай, душа» — пісня про стан, коли краса навколо повертає людині бажання жити, любити й співати. Тут немає великої драматичної події: промінь на вітах, листя під ногами, верба над водою й шелест вітру поступово складаються у відчуття внутрішньої гармонії.
Головний герой цієї історії — сама пісня. Вона летить понад лісами, відлунює в горах і стає способом поділитися радістю з іншими. Осінь у тексті не похмура, а тепла й жива: це пора барв, світла та нового пробудження серця.