YouTube відео
Щоб відтворити музику, дозвольте завантаження стандартного YouTube-плеєра.
«Зів’ялі тюльпани» — драматична чоловіча пісня про момент, коли надія на примирення розбивається одним побаченим поцілунком. Букет, який герой ніс як шанс почати все з нуля, опиняється на мокрій дорозі разом із пелюстками й останніми ілюзіями.
Герой не влаштовує сцени й не просить вдруге. Він приймає болючу правду, залишає тюльпани на порозі та йде, спалюючи за собою останні мости.
Про пісню
ТемаЗрада, остаточне розставання й гідне прийняття втрати
НастрійДраматичний, дощовий, нічний, болісний
Образи й символиЗів’ялі тюльпани, мокра дорога, чужий поцілунок, калюжа, пелюстки, поріг, мости
Музичний стильУкраїнський neo-chanson / dramatic pop ballad із глибоким чоловічим вокалом
Кому може сподобатисяДля слухачів емоційних українських пісень про зраду, розрив, втрату й остаточне прощання
ТюльпаниЗрадаРозставанняДощДорогаПорігПелюсткиПрощання
Текст пісні
[Куплет 1]
Я так довго шукав ці потрібні слова,
Крізь нічний листопад я до тебе летів.
В голові тільки ти, в моїм серці — жива,
Я пробачень просити сьогодні хотів.
Я стискав ці тюльпани, немов порятунок,
Сподівався, що знов ми почнемо з нуля.
Та крізь вікна побачив чужий поцілунок,
І розбилася вщент вся надія моя.
[Приспів]
Ці тюльпани зів'яли, як наші почуття,
Я лишаю їх тут, бо мене не чекаєш.
Забираю з собою розбите життя,
Бо у серці своєму ти іншого маєш.
Ці тюльпани зів'яли, як наші почуття,
Розлетілись пелюстки по мокрій дорозі.
Я іду в нікуди, і нема вороття,
Залишаю свій біль на твоєму порозі.
[Куплет 2]
Я не стану кричати і бити у скло,
Хто кохав, той уміє і мовчки піти.
Все, що нас зігрівало, крізь пальці стекло,
Я спалю за собою останні мости.
Я кидаю букет у калюжу під ноги,
Він летить до землі, наче птах без крила.
Розійшлися назавжди сьогодні дороги,
Бо зі мною щасливою ти не була.
[Фінальний приспів]
Ці тюльпани зів'яли, як наші почуття,
Я лишаю їх тут, бо мене не чекаєш.
Забираю з собою розбите життя,
Бо у серці своєму ти іншого маєш.
Ці тюльпани зів'яли, як наші почуття,
Розлетілись пелюстки по мокрій дорозі.
Я іду в нікуди, і нема вороття,
Залишаю свій біль на твоєму порозі.