Ну навіщо ти така гарна?

Ранок іще сонний, на кухні готується кава, а поруч — кохана в його футболці. Волосся лежить на плечах, у погляді ще дрімота. Він помічає зелені очі, ніжні руки, обриси тіла й ніяк не може звикнути до того, як сильно вона його зачаровує.

Вона сидить навпроти з кавою й тихенько мовчить. Для нього в цій простій близькості вміщується цілий світ. Її присутність зупиняє час, дарує ніжність і щоразу повертає до майже розгубленого подиву: як ця жінка може так кохати його?

Він сприймає її любов як дарунок. Поруч із нею світ ніби ожив заново, і уявити себе без коханої вже неможливо. Його захоплення знаходить найточніші слова просто тут — між сонним поглядом, мовчанням і ранковою кавою.