Захворіла

Вона називає свою закоханість хворобою: серце болить ночами, хочеться доторкнутися до близької людини, але ніхто не повинен дізнатися про цей секрет. Почуття сильніші за спокій, а сказати про них прямо надто страшно.

Ситуацію ускладнює поведінка того, до кого звернені слова. Він сміється, звикає до натяків і наче не помічає, що відбувається. Телефон уперто мовчить, кожна хвилина очікування тягнеться довго. Образ отрути в крові передає не справжню недугу, а силу бажання, від якого важко відволіктися.

Згодом з’являється сумнів: можливо, ця людина теж щось відчуває, але не наважується сказати? Відповіді немає. «Захворіла» зосереджена на болісному проміжку між натяком і відвертим зізнанням, коли власне мовчання стає таким самим тяжким, як чуже.