ЗВАЛАСЯ МОЄЮ

Герой пригадує перший сміх, перші обійми та дощ, що падав на долоні. Тоді здавалося, що близькість триватиме завжди. Але одного дня він бачить у її очах холод і розуміє, що навіть знайома людина може раптом стати незнайомою.

Після розриву він звертається вже до власного серця: чому воно не здається, коли кохання минуло? Приспів знову й знову повертає його до дівчини, яка колись звалася його, а фінальне прощання робить історію особливо щемкою.