Біла Полоса (Дорожній кайф)

Ще темно, але машина вже готова вирушати. Повний бак, кава в руці й документи на місці — прості деталі, з яких починається чергова поїздка. Оповідач звертається до брата й просить тримати маршрут, поки навколо спить Україна.

Біла смуга веде вперед крізь ніч і туман, а в рації час від часу чути попередження про дорогу. Тут є перевал, холодні дзеркала, далекі відстані й добре знайомий гул мотора. Найважливіше, однак, не швидкість, а відчуття, що поруч є своя людина, яка підтримає навіть на найтемнішому відрізку шляху.

Повторений заклик їхати до світанку надає оповіді впертості та оптимізму. Це пісня про довгі рейси, нічну працю й дружбу, що робить дорогу менш самотньою.