Ах жовтень

Надворі холод і туман, але він віддає їй свою куртку, бере за руку й зовсім не хоче ховатися від осені. Жовтень фарбує дерева в золото, листя летить навколо, а між ними стає тільки тепліше.

Вітер забирає парасольку, дощ мочить волосся й кеди, у калюжах відбиваються вогні. Замість роздратування вони сміються, цілуються й перетворюють звичайну осінню негоду на своє маленьке свято.

Їх гріє не вино, а саме відчуття, що зараз вони разом.