Аромат матіоли

Минуло багато років, а герой усе ще іноді чекає, що вона ось-ось повернеться, усміхнеться й знову буде поруч. У пам’яті живуть спільні світанки, дороги й той час, коли майбутнє здавалося простішим.

Життя встигло провести через багато випробувань. Друзі отримували прощення за образи, а зрада в коханні залишалася тим, що забути було важче. Тепер у вечірньому саду тихо гойдаються квіти, і їхній знайомий запах уже не лише теплий — у ньому є гіркота.

Матіола повертає не подію, а цілий час, який герой досі носить із собою.