Перон любові

Нічний вокзал для нього давно перестав бути просто місцем. Ліхтарі, мокре скло, стукіт коліс і холодне повітря щоразу повертають до тієї миті, коли вона ще стояла поруч.

Він знає, що час рухається тільки вперед. Поїзд забирає мрії, слова залишаються недописаними, а дороги, які колись зійшлися, можуть більше не перетнутися. Та розуміння цього не робить розлуку легшою.

Герой намагається переконати себе, що завтра стане простіше. Але поки що кожен звук вокзалу лише нагадує про людину, яку він досі не навчився не любити.