Пісня Довбуш (Сучасна Повна Версія)

Довбуш іде поміж зелених гаїв, спираючись на топірець. Він кличе хлопців поспішати: листя засипає стежки, а сніг може замести дорогу. Йому потрібно дістатися Космача, до хати, де живе Штефанова дружина. На порозі звучать запитання про вечерю та господаря, якого, за словами жінки, немає вдома.

Замкнені двері не зупиняють прибульця. Коли Довбуш намагається увійти, Штефан стріляє в нього. Поранений ватажок розуміє, що його шлях добігає кінця, й просить хлопців винести його з цієї хати та віднести у рідні гори.

У прощанні він згадує місце свого народження, велить поділитися сріблом і золотом та не журитися за ним. Навіть після насильства його останні слова нагадують про ціну людської крові. Тому історія не обмежується сутичкою: найбільшу вагу отримують пам’ять про батьківщину та настанови, залишені друзям.