ХВИЛІ (solo Version)

Хвилі не мають чіткої межі між початком і кінцем: вони набігають на берег, стирають сліди на піску й повертаються знову. Так само в пісні змінюються зустрічі, розлуки та спогади. Звернення до близької людини звучить як прохання зберегти в пам’яті знайоме обличчя, навіть якщо колись дороги розійдуться.

Поруч із морськими образами виникають буденні спогади про школу, ранковий поспіх і маму. Те, що в дитинстві здавалося нескінченним і звичайним, з відстані років набуває іншої ваги. Страх забуття виявляється сильнішим за дрібні незручності повсякденного життя.

У «ХВИЛІ» люди порівнюються з краплями великого океану: кожна живе власну мить, але всі належать до спільного руху. Звідси й тихе, наполегливе бажання — не загубити одне одного серед змін.