ЛАВА

Початок історії нагадує звичайний ранок із кавою, коли зовні начебто все гаразд. Однак це спокійне враження схоже на гарну картинку, за якою щось невпинно нагрівається. Образ лави повертається як знак почуттів, що можуть поглинути думки й зруйнувати звичний порядок.

У словах з’являється людина, яка пише й стирає повідомлення, ніби не може знайти правильного пояснення. Поряд відчуваються сумніви, ревнощі та розбіжність між мріями й тим, що відбувається насправді. Навіть бажання зберегти тепло обертається виснаженням: можна вигоріти до решти, намагаючись не дати йому згаснути.

«ЛАВА» залишає це протиріччя відкритим. Зовнішня звичність не гарантує внутрішнього спокою, а сильні почуття не завжди вдається пояснити одним повідомленням.