Фея

Сонце малює світанок на склі, а вони прокидаються з відчуттям, ніби попереду цілий світ. Квитки лежать у кишенях, валізи готові, й більше не треба відкладати дорогу. Поруч із нею він не боїться часу і не знає, де закінчується звичайний день та починається диво.

Вона для нього — ніжна фея. Її голос повертає спокій після тривоги, а поряд із нею навіть холодний дощ не здається таким сумним. Він готовий розділити не тільки щасливі миті, а й усе складне, що ще принесе життя.

Вони збирають свої маленькі спогади, бережуть їх від чужих історій і вчаться радіти простому. Йому не потрібне схвалення всього світу: достатньо знати, що наступний світанок вони зустрінуть разом.