Біля гаю

Хлопець питає біля гаю й калини, чи не бачив товариш дівчину, яку він шукає. Дорога приводить його до Дунаю, де кінь не хоче пити, а чорноброва дівчина не поспішає відповідати на залицяння. Він сподівається, що ласкаве слово змінить її ставлення, але бажаної взаємності немає.

Нарешті герой прямо запитує, чи погодиться вона стати його дружиною. Почувши відмову, просить дати йому зілля, яке допомогло б забути кохану. «Біля гаю» переходить від невпевненого залицяння до гіркого прощання з надією на спільне життя.