Ой, у полі нивка (2)
Щоб відтворити музику, дозвольте завантаження YouTube-плеєра.
У версії «Ой, у полі нивка (2)» Христі Соловейко зустріч під час жнив відкриває дівоче почуття до козака. Вона боїться чужих розмов, але вишиває йому сорочку, щоб вирізняти серед інших вояків.
Чим запам’ятовується текст пісні «Ой, у полі нивка (2)» — Христя Соловейко
Дівчина жне жито серед ниви та сідає перепочити. У цю мить з’являється козак, вітається, знявши шапку, і звертається до неї. Вона відповідає тепло, називаючи його серденьком, хоча сама зустріч була недовгою.
Дівчині не хочеться, аби про її симпатію дізналися всі навколо. Вона просить козака мовчати: людська слава легко розлітається, немов солома за вітром. Проте історія все одно стає відомою й у містечку, й далеко від нього. Чужа цікавість не може зупинити те, що вона відчуває.
Насамкінець дівчина вишиває сорочку червоними нитками. У такому подарунку є важливий задум — упізнати свого козака серед цілого полку. «Ой, у полі нивка (2)» поєднує сором’язливість перед людьми з ніжністю, яку героїня висловлює вчинком.
