Ти до мене не ходи (дует)

Хлопець захоплюється дівчиною й признається, що через неї не може заснути. Та у відповідь чує зовсім не те, на що сподівався: «не ходи». Вона порівнює залицяльника з іншим хлопцем і не приховує, що вже має власний вибір.

У розмові з’являються сад, виноград і грушка, а за легкими піддражнюваннями — цілком тверда відмова. Вона каже, що не погодиться, навіть якби залицяльник був зі золота. Одна з причин звучить особливо по-домашньому: мати не хоче такого шлюбу.

Почуття тут не збігаються, проте обидва голоси залишаються живими й дотепними. Замість трагічних клятв — прямі слова, трохи впертості та право дівчини самій вирішувати, хто їй до серця.