Зорі-очі, очі-зорі (2)

Зорі й людські очі переплітаються в одному образі: одні сяють над землею, інші — зовсім поруч. Їхнє світло буває прозорим і яскравим, наче іскри над морем. Герой вдивляється в цю схожість і звертається до зірок, ніби до живих співрозмовників.

Він просить, щоб темні хмари не закривали їх пізньої пори. Нехай зорі світять чисто й осявають душу. «Зорі-очі, очі-зорі (2)» — поетичне звертання до нічного світла, у якому небесні зорі та людський погляд стають одним образом.