Несе Галя воду

Іванко наздоганяє Галю з коромислом і просить води, та насправді хоче привернути її увагу. Дівчина відсилає його до садочка, і він погоджується на цю гру. У їхніх словах згадуються зозуля та барвінок — прості образи, за якими ховаються симпатія і надія на взаємність.

Далі тон розмови змінюється. Замість прохання придивитися один до одного лунають докори: один не дочекався шани, інший не отримав турботи. Пісня «Несе Галя воду» тримається саме на цій зміні — від веселого загравання до впертого з’ясування почуттів.