По садочку ходжу

Герой ходить садочком, водить коня, а думками залишається з коханою. Йому боляче від того, що він досі не може взяти її за дружину: між його почуттями та спільним майбутнім стоїть незгода близьких. Навіть привести дівчину додому виявляється непросто.

Та хлопець не хоче відступати. Він збирається вмовити неньку, перепросити сестру й нарешті привести кохану, порівнюючи її з червоною трояндою. У цьому образі поєднуються ніжність до дівчини та вперта надія, що рідні його зрозуміють.

Звернення до долі передає розгубленість закоханого: серце вже зробило свій вибір, але здійснити його не виходить. За простими словами стоїть бажання не зрікатися любові, навіть коли доводиться шукати порозуміння з родиною.