Циганська ніч

Усе починається з усмішки й простягнутої руки. Він ще недавно носив у собі тривогу, але поруч із нею забуває про те, що боліло. Над ними розливається місячне світло, заграє скрипка, до неї приєднується гітара — і вже не хочеться стояти осторонь.

Вона веде його в танець, а він просить скрипку не замовкати. Здається, цієї миті світ існує тільки для двох: для їхніх кроків, сміху й бажання кружляти далі. Пісня розлітається в ніч, а серце проситься слідом за коханою.

До світанку ще є час. Хочеться тримати її за руку, не відпускати й запам’ятати цю ніч такою, коли вони знову відчули себе молодими.