Всі давали — я й дала!

Героїня згадує хлопця, який проводжав її додому, не хотів відпускати й запевняв у своїх почуттях. Вона спершу сміялася й не вірила йому, але невдовзі сама почала чекати на нову зустріч. Тепер запитує подруг, як забути того, хто дедалі глибше оселяється в її серці.

Приспів без сорому й із самоіронією згадує ніч, проведену без сну в обіймах і поцілунках. За провокативною назвою стоїть не історія про випадкову витівку, а відчуття, що раптове зближення вже переросло у справжню закоханість.