Зеленоока панянка

Він звертається до всіх навколо, бо вже не хоче приховувати просте й сильне почуття. У його серці є одна панянка — чорноброва, зеленоока, з образом весни й ранкового сонця. Коли він думає про неї, навіть буденний світ здається кольоровішим.

Це кохання живе не в пишних обіцянках. Їй достатньо погляду серед світанку, а йому вистачає думки про неї, щоб день починався знову з надією. Він повторює своє зізнання, бо хоче, щоб його почули, але передусім — щоб вона знала, яке місце посідає в його житті.

Без неї світ здається порожнім. З нею ж він відчуває тепло й повноту, які важко сховати за мовчанням.