Harni Obitsianky

Пізні повідомлення, обіцянки вічності й невимовне відчуття, що правда ховається між рядками. Вона вже тоді здогадувалася: він не її. Проте серце вміло знаходити надію навіть там, де розум давно помічав порожнечу.

Нічне місто, випадкові зустрічі й ті самі слова, до яких хочеться повернутися, тримають її біля минулого. Найболючіше тут навіть не те, що коханий пішов. Більше ранить власне знання, яке вона довго відкладала: його «люблю» тривало лише мить, а «назавжди» закінчилося до ранку.

Зрештою прохання «обіцяй» перетворюється на тверде «не обіцяй». Це не холодність, а бажання більше не плутати красиві фрази зі справжньою турботою.