НЕ БУДИ В МЕНІ ЗВІРА

Між двома людьми накопичилося стільки суперечок, що героїня просить нарешті зупинитися. Вона не хоче знову шукати порятунку в нічній самотності чи відповідати на біль новим гнівом. У її долоні з’являється образ світла — те, за що вона ще тримається.

Героїня говорить, що в її серці має залишитися кохання, а не «звір». Вітер ворушить листя, душа прагне близькості, і серед втоми від сварок вона все одно бачить можливість говорити лагідно.

Текст не стверджує, що конфлікт уже вирішено. Це прохання почати інакше: менше ранити одне одного, відмовитися від злості та дати почуттям шанс.