ТВОЄ ІМ’Я

Ранкове світло повертає героя до однієї думки — про кохану людину. Він уявляє її сонцем і небом, відчуває, що кожен крок веде назустріч їй, та знову повторює її ім’я. У власному серці він ніби зберігає частинку її душі, а від самого усвідомлення взаємного почуття хочеться літати.

Вітер нагадує йому її слова, а кожен новий день поруч дарує відчуття щастя. Герой прагне знати, чи чує кохана, як б’ється його серце, і зізнається, що саме з нею його світ змінився. Пісня зосереджена на простій і щирій радості закоханості: ім’я однієї людини стає для нього найважливішим словом.