Вдячність за життя

Оповідачка з вдячністю згадує прості речі, які легко сприймати як належне: вільне дихання, світло перед очима, дотик повітря до шкіри та кроки назустріч мріям. Вона відчуває силу власного тіла й радість від навколишньої краси.

У зверненні з’являються слух, сміх, руки, що можуть творити, і голос, здатний висловлювати почуття. Кожне з цих відчуттів нагадує про цінність життя тут і зараз. Найголовнішою стає вдячність не за щось велике, а за сам дар бути живою.