Я є світом

У зрозумілому фрагменті звучить думка про єдність: «я є світ, а світ є мною». Любов у цьому образі не обмежується однією людиною — нею ніби наповнений увесь простір. Оповідач сприймає себе не окремо від світу, а як його живу частину.

Особливо виразне відчуття взаємності: світ ніби дихає разом із любов’ю оповідача, а любов залишається з ним. Це внутрішнє переконання, яке хочеться повторювати, щоб утримати в собі тепло й довіру до життя.