Темна ніченька

Під темним небом молода дівчина стоїть поруч із козаком і нарешті говорить те, що давно відчуває серцем. Колись дороге почуття більше не приносить радості: після зради вона не може любити так, як раніше.

Кохання порівнюється з полином, гіркота якого залишається надовго. Зорі, що колись світили закоханим, тепер нагадують про невірність. Навіть знайомий зелений сад змінюється, коли в ньому вже немає колишньої близькості.

Наприкінці дівчина лишається наодинці з ніччю та власним рішенням. «Темна ніченька» — про момент, коли гіркі слова необхідні, бо без них неможливо завершити історію, що завдала рани.