В саду гуляла

Дівчина гуляє садом і збирає квіти. У звичних словах про прогулянку з’являється зізнання: вона причарувала того, кого кохала, зачепивши його серце й душу. Та далі у розмові між закоханими виникає непевність, чи означає близькість готовність бути разом.

Один із голосів говорить про любов, але не поспішає свататися. Згодом виникає дивна пропозиція замінити кохану її сестрою. Відповідь проста й болюча: з сестрою можна постояти ввечері, але розмова, очі й почуття будуть уже зовсім не ті.

Сад, квіти й вечірня зустріч тут лише тло для впізнаваної істини: людину, до якої прив’язалося серце, неможливо підмінити навіть дуже схожою.