Я напишу тобі листа

У самотній кімнаті герой не може заснути. Годинник нагадує суворого суддю, а спогади знову повертають його до колишньої коханої. Він відчуває, що віддав цим стосункам усе, не рахуючи ціни, але тепер залишився наодинці з невисловленими словами.

Жінка пішла без зайвих пояснень. Інші переконують, що час зітре біль, та серце ще живе минулим. Герой вирішує написати листа не заради сліз чи образи, а щоб нарешті сказати про любов, яку не встигли обговорити до кінця.

У листі він згадує не лише її вчинок, а й спільну правду та провину, яку, за його словами, знає тільки Бог. Ця історія — про потребу бути почутим навіть тоді, коли відповіді вже, можливо, не буде.