Я тебе ще памятаю

У спогадах залишилися її кроки, тихі розмови й погляд, за яким вона ховала біль. Тепер герой не знає, де кохана і чи згадує вона його. Вечірня тиша, зимовий холод і світанки лише гостріше нагадують про відсутність близької людини.

Він не шукає винного і не дорікає ні собі, ні їй. Натомість знову дивиться у небо й сподівається, що вітер хоча б подумки донесе його почуття. Найважче в цій історії — не розрив сам по собі, а неможливість остаточно відпустити любов, яка ще живе в серці.