А я гаю ни рубаю, сокири ни маю
Щоб відтворити музику, дозвольте завантаження YouTube-плеєра.
«А я гаю ни рубаю, сокири ни маю» — жартівлива народна оповідь, у якій згадуються Марусенька, щаслива доля, зозуля та радість спільного гуляння.
Про що говорить текст пісні «А я гаю ни рубаю, сокири ни маю» — Roman Lavruk
У пісні «А я гаю ни рубаю, сокири ни маю» одна за одною з’являються картини сільського життя. Ліричний герой згадує, що ночує не вдома, а думками тягнеться до дівчиноньки й Марусеньки. За грайливими словами про гай, ліщину й черешню чути молодечу закоханість і бажання бути там, де серцю добре.
Далі звернення стає ширшим: герой розпитує долю, просить зозулю нарахувати щасливу годину, умивається біля потічка. Білий камінь, ліс на світанку й роса нагадують про світ, у якому природа ніби відповідає на людські сподівання.
Та журитися довго тут не хочеться. Друзі співають, люди сходяться на гуляння, і герой просить музик забрати його турботи. За веселими образами стоїть проста надія: після тривог знову знайдеться місце для радості.







