Над Збручем
Щоб відтворити музику, дозвольте завантаження YouTube-плеєра.
«Над Збручем» Roman Lavruk — пейзажна пісня про тихий світанок на Поділлі. Верби схиляються до річки, у садах дрімають хати, а над селом пролітають лелеки.
Текст пісні «Над Збручем» — Roman Lavruk: тема й образи
На початку долину огортає туман. Серед трав пасуться темні коні, чути солов’я, а хати ще сплять у ранковій тиші. Річка Збруч стає центром ніжного й дуже домашнього краєвиду.
У приспіві верби, що торкаються води, порівнюються з подолянками, які розпустили довгі коси. Молодий місяць ніби розчісує їх увечері, а роса лягає на водяну гладінь — так природа отримує людські риси.
З появою ранку дівчина жене череду через міст, на її плечах квітне вишиванка, біля стежки розпускається волошка. Пісня милується звичним сільським життям і передає тепло рідного подільського простору.







