А серце тремтить

Він переконує себе, що вже не кохає. Повторює це майже як обіцянку, намагаючись остаточно відрізати шлях назад. Та варто залишитися самому, як у снах знову з’являється колишня кохана, а спогади про її голос і погляд руйнують удаваний спокій.

Найболючіше для нього — мовчання у відповідь. Замість розмови телефоном чути лише гудки. Відсутність звичних слів нагадує, як сильно все змінилося, хоча він досі не звик до цієї відстані. У кожному повтореному запереченні є більше сумніву, ніж упевненості.

Серце видає те, що розум волів би приховати: любов не зникає за наказом. Герой не знає, чи потрібно повертатися до минулого, проте вже розуміє, що щирість із самим собою починається з визнання власного болю.