Хай осінь психує
Щоб відтворити музику, дозвольте завантаження YouTube-плеєра.
Мокре листя летить під ноги, ліхтарі відбиваються в калюжах, а двоє закоханих не поспішають ховатися від дощу. У «Хай осінь психує» Руслана Вознюка негода стає приводом для обіймів і поцілунків, а не для поганого настрою.
Текст пісні «Хай осінь психує» — Руслан Вознюк: зміст та образи
Місто зустрічає їх дощем і вітром. Інші вже сховалися в теплі, але їм удвох добре просто на мокрих вулицях. Вони сміються, гуляють під ліхтарями й не зважають на сердите небо — вистачає того, що можуть триматися за руки й бути поруч.
Кава холоне в долоні, навколо кружляє листя, а дощ і не думає закінчуватися. Їм навіть подобається ця осінь: замість чекати сонячного дня, вони знаходять радість у тому, що є зараз. Поцілунок здається важливішим за холод і вітер.
Навіть думка про близьку зиму не змінює настрою. Сьогодні між ними стільки тепла, що осінній дощ перестає бути перешкодою й стає частиною спільного спогаду.
