Білі білі лілії (Special Version)

У дворі тихо лунає стара касета, світять ліхтарі. Герой стоїть під вікнами коханої й готовий чекати аж до зорі. Він уже відпустив попередні образи, а тепер тримає в руках квіти, якими хоче висловити все найважливіше.

Білі лілії він адресує своїй милій — красивій, сором’язливій, лагідній і рідній. Повторюючи ці слова, хлопець ніби набирається сміливості перед зустріччю. Квіти стають його способом сказати про ніжність, яку не завжди легко пояснити прямо.

Нарешті вона з’являється, і для нього це світла мить після довгого чекання. Він уже не приховує почуттів і говорить їй, що вона краща за всіх. Замість колишніх образ у центрі залишається радість бути поряд.