Незабутня

На місто опускається ніч, а разом із нею — знайомі тривоги. Він бачить, як вона втомилася, і хоче забрати хоча б частину того тягаря. За вікном можуть лежати сніги, дороги можуть губитися в темряві, але він не збирається залишати її саму.

Він обіцяє стати сонцем у її домі: зігрівати, коли холодно, підтримувати, коли сили закінчуються, й пам’ятати про неї навіть у найскладніші дні. Ця обіцянка не про далекий ідеальний світ — вона про звичайне «я поруч», яке потрібне найбільше.

Хай навколо змінюються міста й гаснуть вогні, для нього ця жінка залишається єдиною. Він хоче, щоб вона відчувала любов не лише в словах, а й у кожному прожитому разом дні.