ВЕРЕМІЇВКА

Герой знайомиться з жінкою, яка запрошує його до оселі та пригощає. Згодом він розмовляє з чоловіком біля двору. У цих зустрічах немає урочистих слів, проте є гостинність і впевненість людей у своєму краї.

Довкола простягаються поля, гуляє вітер і гримить над землею. Увечері герой розглядає небо й запитує, чи не рай це місце. У відповідь чує, що справжня цінність — не багатство, а земля, на якій відчуваєш себе своїм. Вереміївка залишається в цій історії образом дому та людської єдності.