Чарка рому

Над старим кварталом опускається ніч, а двоє героїв згадують насичений вечір. Він бачить крізь туман ніжний погляд супутниці, помічає гру світла й темряви та обіцяє, що не віддасть її нікому. В образах вечора є і безтурботність, і прагнення хоча б на якийсь час забути втому.

Повторювані слова про чарку рому та дорогу додому поєднують легку хмільну іронію з почуттям близькості. Герої минають темне місто, а за ними лишаються турботи й чужі судження. Історія тримається на конкретному спогаді про ніч, у яку хочеться бути поруч із коханою людиною й не думати про те, що принесе ранок.